Відеотека Фотогалерея
Відеозвіт голови районної ради Олега Бузуна за 2014 рік
Розвинемо екологічний туризм на Чернігівщині
Патріотичний велопробіг у Ніжині
Реанімобіль для АТО від Ніжинців та Городнянців
У гостях у програми "МедіаКратія" Чернігівської міської телеагенції "Новий Чернігів". Частина 1
У гостях у програми "МедіаКратія" Чернігівської міської телеагенції "Новий Чернігів". Частина 2
Реформа самоврядування. Олег БУЗУН у гостях на телеканалі BUSINESS TV у програмі "Хороший день?"
Актуальне інтерв'ю. Олег БУЗУН про розвиток агропромислового комплексу
Олег БУЗУН у програмі 5 Каналу "Бізнес час" (17.10.2014 р.)
Ніжинський район став учасником ІІ фази пілотного в Чернігівській області проекту Ради Європи
Співпраця з ЄК-ПРООН в реалізації проекту ClimaEast "Збереження та стале використання торфовищ"
Відзначення 200-річчя з дня народження Т.Шевченка в Талалаївці (12.03.2014 р.)
Позиція Ніжинської районної ради, висловлена на ХІХ позачерговій сесії 24 січня 2014 р.
Партнерство і розвиток Ніжинського району
Наш район - грудень 2012 /частина 1/
Наш район - грудень 2012 /частина 2/
Сюжет про Лосинівський дитячий садок
Сюжет присвячений Дню знань
Наш район - Вересень 2012
Сюжет до дня працівників сільського господарства
Сільське господарство на Ніжинщині
Наш район - Випуск №1
Наш район - Випуск №2
Наш район - Випуск №3
Наш район - Випуск №4
Наш район - Випуск №5
Наш район - Випуск №6
Наш район - Випуск №7
Наш район - Випуск №8
Вітання з Днем учителя
Меню сайту


Форма входу


Пошук


Календар
«  Липень 2015  »
ПнВтСрЧтПтСбНд
  12345
6789101112
13141516171819
20212223242526
2728293031


Архів записів


Корисні посилання







Статистика

Онлайн всього: 1
Гостей: 1
Користувачів: 0


Вітаю Вас, Гість · RSS 16.08.2017, 22:33
Головна » 2015 » Липень » 9 » СЕЛО ЗАНЬКИ. ПОДОРОЖ У МИНУЛЕ
09:59
СЕЛО ЗАНЬКИ. ПОДОРОЖ У МИНУЛЕ

04 серпня (23 липня ст. ст.) 1854 року в родині місцевих дворян Адасовських народилась майбутня видатна актриса українського професійного театру Марія Заньковецька (1854-1934). Ідучи центральною вулицею від приміщення сільради, Любов Сацюк, голова сільської ради, показала сучасне село ( а прямували ми до перлини — Меморіального  музею). Нині село потопає в зелені, та, нажаль, в деяких містах — від хмільнику, який обвиває порожні, вже нежилі  хати, навіть на центральній вулиці села.

«Зараз на селі зареєстровано лише 272 жителі, а проживає й того менше, молодь в основному в столиці на заробітках. За даними перепису лише у 1962 році в селі проживало аж  1032 жителі», — каже сільський голова. Хоча  люди наразі  частково задіяні на селі –на території Заньок розпочали роботу інвестори ТОВ «Заньківське», та ФГ «Заньківське», які займаються вирощуванням зернових та технічних культур.  Тут є ФАП, який на утриманні сільради, будинок культури та два магазини. У 2010 році в селі була закрита середня школа. Навчальний процес та устаткування перенесено до школи сусіднього села Велика Кошелівка, але приміщення збережено, там діє етнографічний відділ музею.

Підходячи ближче до колишнього помістя Адасовських, сільська очільниця наголошує: «Директор музею  Ольга Григорівна Новак, є фанатка своєї справи. Зайти до нашого музею та подивитися – то одне, а почути екскурсію від директора, то інше» — каже. (Від.ав. забігаючи наперед дійсно в цьому переконалися).

Ольга Григорівна ще  майже з воріт розпочала захопливу  розповідь — подорож по історії. Площа комплексу  біля 2 –х гектарів, 500 метрів кв. експозиційної площі( у приміщенні). Працює тут окрім директора – зберігач фондів, 2 доглядачі та кочегар. Заньківський меморіальний музей М.К.Заньковецької відкритий у 1964 році  на тому місці де народилася і провела юнацькі роки артистка. У будинку, в якому жила в дитинстві Марія Заньковецька експонати розміщені в 4 розділах: дитячі та юнацькі роки народної артистки, артистична діяльність М.К.Заньковецької, М.К.Заньковецька і сучасність, вшанування пам’яті М. К. Заньковецької в наші дні.

Тут можна доторкнутися до історії та енергетики великої актриси: особисті речі (рояль, шкатулка, дзеркало, сумочка, підстаканник, тарілки, мереживо власної роботи та ін., костюми в яких вона грала ролі), фотографії, книги, вирізки з газет, спогади про народну артистку. В 1984 році на подвір’ї музею відкрито пам’ятник великій актрисі. Гостями музею та села були відомі співаки, літератори, артисти театру та кіно: І. С. Козловський, Н. М. Ужвій, Д. М. Гнатюк,Ю. М. Мушкетик, Б. М. Бенюк, Л. М. Кадирова та ін.

На подвір’ї стоїть криниця, вона «закована» в зруб. Водиці ми тут випробували —  смачна вона та  м’яка. За будівлями парк та ставок, той самий автентичний, що ще був при житті родини Адасовських, в тополях та теренах. «На селі старожили зазначали, що його дно вимощено дубом»- розповідає директор. І справді – таке відчуття,що у цієї місцевості є власна харизма, що тут й досі не вивітрився дух історії . Та й дихається на колишньому маєтку Адасовських по особливому легко. «Поміщики вміли вибирати місця. А солов’ї як тут співають! » — зазначає Ольга Новак.

Біля  ставка велично  походжає лелека. «Це вони вперше в цьому році тут оселились, раніше не було», — каже музейниця. Неподалік ставка облаштовано місце для відпочинку, воно огороджено плетеним тином. «Дозволяємо тут відпочивати усім охочим, але при умові дотримання повного порядку»- розповідає далі  —  «Планували біля копанки звести й альтанку, її навіть в минулому році  встановили, але не встигли з  покрівлею, та під час буревію  впала на неї тополя повністю пошкодивши —  будемо відновлювати».

Українські села оживають в музеях

Далі Ольга Григорівна повела до етнографічного музею, який розташований у приміщенні колишньої школи, збудованої у 30 роках минулого століття. Отут дихається  сільською історією на повні груди. В коридорі, яка тепер служить виставковою залою, стоїть автентичний дерев’яний віз (на дерев’яному ходу), зліва кімнатне приміщення – слугує тепер за церкву. ЇЇ облаштовано за всіма релігійними канонами – з вівтарем,  та іконами та  освячено на честь Миколи Чудотворця.

«Це все робилося на ентузіазмі заньківчан, — каже,- Люди не мали своєї духовної пристані, раніше була кімната в конторі яка слугувала за церкву, але була пошкоджена вогнем.Тож вирішено  — бути храму тут». (В селі існувала дерев’яна церква Миколи Чудотворця з дзвіницею (зведена 1777 року), на початку ХХ століття церкву було розібрано і перебудовано в камені, під час перебудови додано другий престол; освячено на Різдво Пресвятої Богородиці 21 вересня 1901 року. Та у 50 роках минулого ст. її переробили (на будинок культури), з хрестоподібного — у вигляд букви «С» (зрозуміло, яке навантаження несла ця буква).Сплюндровано й церковний  цвинтар (в числі інших і поховання Євтихія Костянтиновича Адасовського — брата М. К. Заньковецької). 

Цікавим для відвідувачів буде фрагмент інтер’єру  занківської хати 18-19 ст. розміщеної у найбільшій кімнаті приміщення етнографічного музею у якій своя побутова і ритуальна функція, з типовою для регіону керамікою, дерев’яним посудом, саморобними хатніми меблями. Вклад у етнографічний відділ вносили всім селом, тут зібрано цінні експонати  сільського побуту , а також предмети домашнього вжитку,  від жорен та ступ до одягу,  який носили більше сотні літ тому (є жіноча  сорочка 1895 р.). Представлені й  селянські ремесла: плетіння з берести, ткацтво, деревина та ін. Навіть є і дві люльки — хитанки.

До речі, природа в Заньках багата й грибами, ягодами та різноманітними лікувальними травами. Тому не обішли й це осторонь. Запашним ароматом манить кімната“Дивоцвіт», яка завішена різнотрав’ям —  різновидів   біля ста . «У Заньках маємо своїх цілительок, які консультували у підборі таких рослин»,- зазначає директор. Облаштовано й картинну галерею, мають дві даровані картини відомого художника з Великої Кошелівки Івана Ярешка.

Крім того, у музеї проводять традиційні обряди, зокрема– святкування Купальської ночі у музеї. Ще звечора ідуть на територію музею від мала до велика, аби стрибнути через вогнище, пошукати скарбів та квітку папороті, а також тут варять куліш (польову кашу) , та співають у купальську ніч  улюблених пісень своєї землячки —  Марії Костянтинівни.

Сільські музеї: унікальні експонати й виживання власними силами

Сільські музеї в Україні нажаль  «нерозкручені», маловідомі серед українських мандрівників, не кажучи вже про іноземців. Хоча ці заклади, створені й підтримувані ентузіастами, могли б стати справжніми туристичними родзинками України.

Аби реставрувати деякі речі, зізнається музейниця,  — немає коштів, з районного бюджету фінансують тільки зарплату. Відвідувачів небагато – але йдуть, туристи потрапляють сюди зазвичай випадково. Везуть на екскурсію  дітей. Та й самі заньківчани часто бувають. Для дорослого вхід – 3 гривні, для дітлахів -2. «Непогано б було б започаткувати в нашому селі такий нині популярний «зелений» туризм, є усі умови для цього (окрім побутових),  але,  нажаль, немає коштів аби все для цього належним чином облаштувати», — каже директор. Але ж зі слів Ольги Григорівни, їхня мрія – відновити дворянське помістя, аби люди мали уявлення про колиску, яка виколисала у свій час геніальну актрису. «В першу чергу відродити сад, алеї, гойдалки які тут були, вишняки, альтанки.Є записи — спогади тих людей які пам’ятали, що тут було і як тут було.

Такі місця потрібно підтримувати та зберегти на державному рівні, їх не так багато», — наголосила наостанок директор

За інформацією інтернет-видання "Нежатин"

Категорія: Новини на місцях | Переглядів: 273 | Додав: NRada | Рейтинг: 5.0/4
Всього коментарів: 0
Ім`я *:
Email *:
Код *:
Зробити безкоштовний сайт з uCoz